Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтями 116, 118 ЗК України.
Відповідний висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 червня 2014 року, ухваливши постанову у справі № 6-67цс14, предметом якої був спір про визнання недійсним рішення селищної ради й державного акта на право власності на землю та про визнання права власності на земельну ділянку і зробив відповідний правовий висновок.
Установивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання громадянину земельної ділянки, затвердженої у визначеному законом порядку документації, яка б встановлювала межі селища, Суд на підставі ст. ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 Перехідних положень ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсності такого рішення.
_03_03.png)
