У Верховному Суді України відбулося спільне засідання представників органів судової влади України щодо підсумків роботи судів у 2015 році. До участі у спільному засіданні запрошено голів та членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ректора Національної школи суддів України, голову Ради суддів України, голову Державної судової адміністрації України, голів та заступників голів апеляційних судів України, представників законодавчої та виконавчої влад.
Чи не вперше за останні п’ять років зібралися разом представники судів різних інстанцій та спеціалізації, а також представники інших органів судової влади, щоб проаналізувати підсумки діяльності судів за минулий рік, напрацювати рекомендації покращення здійснення правосуддя в Україні та поінформувати про свою роботу громадянське суспільство. На думку Голови Верховного Суду України Ярослава Романюка, нинішнє зібрання є певною мірою знаковим.
У своїй доповіді Ярослав Романюк, зокрема, наголосив, що судова система, слідуючи загальному для всієї державної влади принципу підзвітності суспільству, повинна інформувати громаду про діяльність судів та стан здійснення судочинства. Аналізуючи відповідні статистичні дані, самі судді мають зробити висновки про позитивні й негативні тенденції в судочинстві, проаналізувати виявлені недоліки та віднайти способи їх усунення – чи то силами самих судів та органів судової влади, чи то із залученням інших органів державної влади, зокрема, й суб’єктів законодавчої ініціативи.
Ярослав Романюк зазначив, що дані останніх двох років (2014-2015) демонструють тенденцію зменшення кількості справ і матеріалів, які надходять для судового розгляду, до рівня трохи більше трьох мільйонів. І причина такої негативної динаміки цілком об’єктивна – це природній наслідок припинення діяльності великої кількості судів (усіх українських на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також судів у деяких районах Донецької та Луганської областей).
Користуючись нагодою, Голова Верховного Суду України відзначив зусилля керівництва й суддів апеляційних судів Донецької та Луганської областей, які вимушено полишили свої домівки, але спрямували максимум зусиль на відновлення роботи судів на нових місцях і продовжили здійснювати правосуддя.
Аналізуючи показники робочого навантаження суддів, особливо на рівні місцевих загальних судів, Голова Верховного Суду України зауважив, що вони є такими ж високими, а тому знову наголосив на тому, що вирішення безспірних по суті вимог повинно бути виведене з-під обов’язкової юрисдикції суду, оскільки не судові органи, зокрема нотаріату, цілком здатні вирішувати такі вимоги не менш ефективно та якісно, ніж суд, до того ж – швидше та простіше.
Ярослав Романюк поінформував учасників зустрічі про роботу Верховного Суду України, наголосивши, що у 2015 році на розгляд до найвищої судової інстанції держави надійшло понад 11 тис. заяв про перегляд судових рішень, що у 10,2 рази більше, ніж у 2014 році. Це, зокрема, зумовлено тим, що з 28 березня минулого року учасники судового процесу отримали можливість безпосередньо звернутися із такою заявою до Верховного Суду України.
Із різних підстав повернуто 1214 заяв, або 10,3 % від кількості тих заяв, що перебували на розгляді. Відмовлено у допуску - 7338 заяв (62,5 % від тих, що перебували на розгляді). Залишено без розгляду - 645 заяв (5,5 % від тих, що перебували на розгляді). Допущено справ до провадження та винесено ухвалу про відкриття провадження за 1752 заявами, або 14,9 % від кількості тих заяв, що перебували на розгляді Верховного Суду України.
Що ж до інформації, яку дає статистика здійснення судочинства всіма судами загальної юрисдикції, то, на переконання Голови Верховного Суду України, її слід використовувати не формально, а в практичній площині. Очевидно, що така статистика може бути сигналом про можливу системну проблему у застосуванні судами першої інстанції законодавства у певних категоріях справ. Тому суди мають реагувати на цей сигнал, аналізувати причини скасування судових рішень та спрямовувати зусилля на недопущення помилок у подальшому.
Передусім це стосується вищих спеціалізованих судів, в арсеналі яких є повноваження приймати постанови пленуму та надавати судам нижчих інстанцій роз’яснення з приводу застосування закону, а також – Національної школи суддів України, для якої подібні статистичні показники мають слугувати підставою для коригування програм підвищення кваліфікації суддів.
Відомо також, що близько двох років Верховна Рада України не вирішує по суті питання обрання суддів на посади безстроково. Наразі близько 900 суддів у місцевих судах не здійснюють правосуддя, оскільки закінчився 5-річний строк їх першого призначення на посаду судді. Насправді загрозлива цифра, адже це 1/5 частина від кількості працюючих у місцевих судах суддів загалом.
Близько 700 із цих суддів пройшли всі необхідні перевірки та процедури для обрання на посаду безстроково, одержали позитивну рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, подання про їх обрання на посаду судді внесені до Верховної Ради України, однак ці подання не розглядаються.
– Не маю сумніву, – наголосив Голова Верховного Суду України, – що органи судової влади можуть і повинні звертати увагу парламенту на такі важливі моменти забезпечення здійснення судочинства у країні, що належать до повноважень законодавця.
Ярослав Романюк висловив упевненість, що нинішній захід завершиться напрацюванням певних спільних висновків, що стосуються подальшої роботи судової системи, а також і рекомендацій представникам органів державної влади щодо їх участі у підвищенні рівня якості здійснення судочинства вітчизняними судами.
Про стан здійснення судочинства також доповідали Голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Борис Гулько, Голова Вищого господарського суду України Богдан Львов, заступник Голови Вищого адміністративного суду України Михайло Цуркан.
_03_03.png)
