Як відомо, у грудні минулого року набрали чинності нові редакції Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів та Кодексу адміністративного судочинства. У цих кодексах, а також в низці інших законів передбачено чимало нововведень, у тому числі в сфері медіа та інтернет. У зв’язку із цим та з метою поділитись першим досвідом своєї практики роботи із новим законодавством 25 квітня за організацією Асоціації правників України юристи-фахівці в цих галузях провели у Києві засідання на тему: «Новели процесуальних кодексів в дії: больові точки та перші результати судової практики у сфері медіа та інтернет». У засіданні взяли участь Масі-Мустафа Найєм (партнер ЮК «Міллер»), Юлія Семеній (партнер ЮФ «Астерс»), Дмитро Лаврентьєв (старший юрист ЮК «Міллер»), Ірина Стройко (головний юрисконсульт ТРК «Студія 1+1», директор ТОВ «Молодість Дистриб’юшн»). Пропонуємо вашій увазі найважливіші новели у судовій практиці, які піднімались учасниками цього заходу. Деякі з цих новел не стосуються безпосередньо судової практики в сфері медіа та інтернет, але, безумовно, також є доволі важливими. Проста письмова довіреність, видана юридичною фірмою своїм юристам для представництва в суді, не є достатнім підтвердженням повноважень За словами пана Найєма, раніше суди приймали довіреності юристів, видані їх юридичною компанією у простій письмовій формі. Але в цьому році один із місцевих судів відмовився приймати таку довіреність без нотаріального посвідчення. Наразі ще не відомо, наскільки така тенденція є поширеною серед вітчизняних судів, але, щоб на 100% бути певним, що ваша довіреність буде прийнятою, краще зайвий раз одразу її посвідчити у нотаріуса. Посилання вітчизняних судів на рішення ЄСПЛ із відривом від реального контексту Юрист Масі-Мустафа Найєм зауважив на тому, що доволі часто українські суди у своїх рішеннях просто передруковують частини рішень ЄСПЛ із повним відривом від контексту, роблячи при цьому зовсім необґрунтовані висновки. Також, як зазначив спікер, нерідко судді беруть аргументацію не з самих рішень ЄСПЛ, а з уривків, які містяться в інших рішеннях українських судів. Тому, побачивши у своєму судовому рішенні посилання на практику Європейського суду, слід перевіряти, наскільки це посилання є доречним. Продовжується тенденція незнання журналістами чіткої різниці між фактичними даними та оціночними судженнями За інформацією пана Найєма, наразі ще залишилось чимало журналістів, які при підготовці своїх матеріалів використовують непідтверджені фактичні дані, наприклад «такий-то чиновник награбував 10 млн доларів», що у майбутньому нерідко призводить до ініціювання судових процесів. Для уникнення таких ситуацій пан Найєм радить журналістам мати чітке уявлення про різницю між фактичними даними та оціночними судженнями та при написанні своїх статей використовувати саме інструментарій останніх. Адже, як ми знаємо, на відміну від фактичних даних за висловлювання оціночних суджень відповідальність в нашому законодавстві не передбачена. Проблема засвідчення паперових та електронних копій електронних доказів Як зазначає юрист Дмитро Лаврентьєв, попри наявність певного регулювання щодо електронних доказів, в нас наразі досі не передбачено порядок засвідчення копій електронних доказів. У зв’язку із цим одразу виникає питання допустимості таких доказів в суді. Будь-який електронний документ можна змінити в фотошопі, і як потім, відповідно, довести, що це є оригінал документу?», - додає пан Лаврентьєв. Проблема ідентифікації порушника прав в інтернеті Звичайно, ця проблема не є новою, і, мабуть, вона існує майже стільки ж, скільки й сам інтернет. За інформацією пана Лаврентьєва, у справах із захисту честі, гідності і ділової репутації досить складно знайти, наприклад, автора відео на YouTube або допису на фейсбуці, які містять ознаки порушення чиїхось прав. Якщо говорити більш конкретно про соціальні мережі, то наразі будь-хто може зареєструвати на чуже ім’я там профіль і робити від імені іншої особи з цього профілю свої публікації. Ледь не єдиним правильним шляхом в даному випадку для ідентифікації особи є звернення до експерта, який би міг встановити, що саме ця особа є автором певного допису. Але ця процедура займає чимало часу, і не факт, що поки експерт готуватиме свій висновок, допис не буде вже видалено. Порядок припинення порушень авторського права в інтернеті, запроваджений в березні 2017 року, на практиці не працює У березні 2017 року Закон України «Про авторське право і суміжні права» було доповнено статтею 52-1, якою передбачалось запровадження детального порядку припинення порушення авторського права і суміжних прав в інтернеті. Проте, за словами юриста Юлії Семеній, ця норма не запрацювала, і на практиці її фактично ніхто не використовує. «Цей Порядок не надає можливості швидко і ефективно захистити правовласника від здійснюваного порушення, і також на фінальній стадії процесу він зовсім не вирішує тих питань, які можна вирішити шляхом звернення до суду. Також Порядок передбачає обов’язково залучення до процесу адвоката, що фінансово може собі дозволити далеко не кожен власник авторського права», - зазначила з цього приводу Юлія Семеній. Даниїл Шаров, "Українське право"
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
