У Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів не міститься визначення терміну «товар». Це не означає, що слід звертатися до визначення «товар» у відповідному національному законодавстві. Виходячи з положень пункту 1 статті 7, поняття «товар» слід тлумачити автономно з урахуванням «міжнародного характеру» Конвенції і «необхідності сприяти досягненню однакового її застосування», а не посилатися в пошуках визначення на норми внутрішньодержавного права. Відповідно до прецедентного права «товар», за змістом Конвенції, це - предмети, які на момент поставки є «рухомими і відчутними», незалежно від їх форми і від того, чи є вони твердими, що були у користуванні, або новими, неживими або живими. Той факт, що договір зобов'язує продавця встановити такий товар на землі, не має значення, якщо договір не складається в основному з виконання робіт або надання послуг (пункт 2 статті 3). Нематеріальний товар, такий як права на інтелектуальну власність, нематеріальні активи підприємств, участь у капіталі компанії з обмеженою відповідальністю або переуступка боргу, вважається не підпадаючим під поняття «товар» за змістом Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Те ж справедливо і щодо досліджень товарного ринку. Однак, на думку одного з судів, поняття «товар» слід тлумачити «розширено», що, очевидно, передбачаєможливість застосування положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарівдо товарів, які не є відчутними (справа № 281 Вищий земельний суд, Кобленц, Німеччина, 17 вересня 1993 р.). У той час як купівля-продаж комп'ютерної техніки, безумовно, відноситься до сфери застосування КонвенціїОрганізації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, коли мова йде про програмне забезпечення, питання зовсім не таке очевидне. Деякі суди вважають, що «товаром», згідно з КонвенцієюОрганізації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, є тільки стандартне програмне забезпечення (справа № 122 Вищий земельний суд, Кельн, Німеччина, 26 серпня 1994 р., справа № 131 Земельний суд, Мюнхен, Німеччина, 8 лютого 1995 р.); інший же суд прийшов до висновку, що «товаром» слід вважати будь-яке програмне забезпечення, у тому числі, виготовлене на замовлення (справа № 281 Вищий земельний суд, Кобленц, Німеччина, 17 вересня 1993 р.). Матеріал підготовлений на основі «Збірник ЮНСІТРАЛ по прецедентному праву, що стосуєтьсяКонвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажутоварів»
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
