Вироком суду було затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим та визнано особу винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302 КК України. Захисник іншої особи звернувся з апеляційною скаргою на вирок суду. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до матеріалів провадження, апелянт участі у розгляді такого провадження не брав, здійснює захист особи, який органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні злочинів в складі організованої групи, в тому числі з участю особи, визнаного винним згідно з вироком суду. А відповідно до доводів апеляційної скарги досудове розслідування щодо особи, захист якої здійснює адвокат, не завершене і триває в іншому кримінальному провадженні. Апеляційний суд відмовив адвокату у відкритті провадження. Адвокат звернувся з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду, в якій вказував на те, що у вироку констатовано факт злочинної діяльності за відсутності щодо його підзахисного обвинувального вироку, який би набрав законної сили, що є грубим порушенням засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини й істотно ущемляє права та свободи останнього. А рішення апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за його скаргою суперечить приписам статей 55, 129 Конституції України, статей 7, 24 КПК України й порушує його право на доступ до правосуддя. ВС визнав посилання суду апеляційної інстанції на положення ч. 4 ст. 394 КПК України формальним, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А в національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. ВС вказав, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66). А у вироку суду описується роль та дії особи як організатора стійкої організованої групи, проте обвинувачення цієї особи не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження і факти його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили. ВС зазначив, що така преюдиція щодо винуватості особи у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів. А міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд. За наведених обставин ВС дійшов висновку, що хоча особа і не був визнаний учасником даного судового провадження, він вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом його апеляційного оскарження (постанова від 10.05.2018 у справі № 461/3797/17).
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
