Конституційна скарга є новою формою звернення до Конституційного Суду України, яку було запроваджено у зв’язку із прийняттям змін до статті 55 Конституції України. Також положення про конституційну скаргу було включено до нової редакції Закону «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року. Проте реальний розгляд скарг Конституційним Судом став можливим лише після прийняття Регламенту КСУ від 22 лютого 2018 року, а також наступного сформування колегій і сенатів Суду, які й розглядатимуть ці скарги. Тому реально інститут конституційної скарги «запрацював» майже через два роки після його закріплення в положеннях Конституції. Таким чином, з огляду на те, що Конституційний Суд з цієї весни нарешті вже почав безпосередній розгляд конституційних скарг, «Українське право» вирішило нагадати своїм читачам, яким є механізм звернення з конституційною скаргою. Крім того, наводимо останню статистику звернень за конституційними скаргами, типові помилки, яких припускаються скаржники, а також певні проблеми навколо цього правового інституту. Якщо говорити узагальнено, то конституційна скарга є поряд із конституційним зверненням та конституційним поданням однією із форм звернення до КСУ. Ключовими характеристиками конституційної скарги є те, що вона може бути подана будь-якою особою, але за її допомогою можна оскаржувати лише конституційність застосованого в остаточному судовому рішенні закону або його окремого положення. Тепер пропонуємо перейти до розгляду особливостей іституту конституційної скарги більш детально. 1. Суб’єкт права на конституційну скаргу. Суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України. У статті 55 Конституції України детальніше визначено, що «кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою….». Якщо розтлумачити термінологію Основного Закону, то «кожен» розуміється як громадянин України, а також іноземець, особа без громадянства, що перебуває в Україні на законних підставах. Важливим моментом є те, що із суб’єктів права на конституційну скаргу вилучено юридичних осіб публічного права, у той час як щодо юросіб приватного права подібних застережень немає. 2. Предмет звернення конституційної скарги. Предметом звернення є перевірка на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу. Тобто в межах конституційної скарги ми не можемо оскаржити конституційність підзаконних або інших нормативних актів. Як зазначає в своїй статті старший юрист ЮФ «Pravovest» Вадим Крижовий, такий підхід наявний також в законодавстві Іспанії. Водночас у Німеччині, Швейцарії та Угорщині може бути оскаржена конституційність й загальних та персональних актів державної адміністрації, а в Німеччині окремо – ще й судових рішень. У зв’язку із тим, що в рамках конституційної скарги можна оскаржувати конституційність положень лише законів, виникає питання щодо того, яким чином можна оскаржувати конституційність інших юридичних актів. По-перше, не варто забувати про таку форму звернення до КСУ, як конституційне подання, за допомогою якого можна оскаржувати конституційність вже будь-якого акта. Щоправда, там передбачено значно звужене коло суб’єктів, до якого належать: Президент, Верховний Суд, щонайменше 45 народних депутатів, омбудсман, Верховна Рада АРК. По-друге, як зазначає суддя Конституційного Суду Василь Лемак, конституційність інших актів, окрім законів, опосередковано можна оскаржити завдяки й конституційній скарзі. Наприклад, особа вбачає явне порушення прав людини в якомусь підзаконному акті. Проте в своїй скарзі їй слід посилатись не просто на наявність цього порушення, а особі треба обґрунтувати, що положення закону, за яким діє орган, що прийняв підзаконний акт, не відповідає Конституції, адже саме цей закон дозволив органу прийняти акт із порушенням прав людини. Окремо зауважимо, що конституційну скаргу можна подати у зв’язку із перевіркою закону, застосовуваному виключно в остаточному судовому рішенні. За загальним правилом це має бути рішення суду касаційної інстанції, проте можливі й випадки, коли остаточною інстанцією є апеляція. У такому разі в конституційній скарзі необхідно підкреслити неможливість касаційного оскарження і зазначити, що остаточним рішенням є саме рішення апеляційного суду. 3. Підстава звернення із конституційною скаргою. Як вбачається із вимог до конституційної скарги, зазначених у Законі «Про Конституційний Суд України», підставою звернення за скаргою є порушення гарантованих Конституцією прав людини внаслідок застосовуваного закону. 4. Строк звернення із конституційною скаргою становить 3 місяці з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення). Строк може бути поновлений, якщо його пропуск пов’язаний із невчасною підготовкою повного тексту судового рішення. До того ж, відповідно до Прикінцевих положень Закону «Про Конституційний Суд України», конституційну скаргу може бути подано, виключно якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року. 5. Вимоги до конституційної скарги включають в себе відомості про уповноважену особу, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України, опис перебігу розгляду відповідної справи в судах тощо. Із повним переліком вимог до конституційної скарги можна ознайомитись в статті 55 Закону «Про Конституційний Суд України» або в спеціальній пам’ятці на сайті КСУ, в якій роз’яснено порядок подання саме конституційних скарг. Статистика конституційних скарг. За інформацією Віталія Запорожця, керівника відділу попередньої перевірки конституційних скарг КСУ, станом на 1 травня 2018 року до КСУ було подано 690 скарг. Серед цих скарг лише 167 пройшли формальну вимогу на відповідність Закону. Із тих скарг, які пройшли цю перевірку, по 131 скарзі було винесено рішення про відмову у відкритті провадження, 14 – передані на розгляд про допустимість в сенат, й лише по 8 скаргам було відкрито провадження. Як вбачається, доля про допустимість решти 14 скарг ще не вирішена. Пан Віталій також відзначає, що більшість поданих конституційних скарг пов’язана із соціальними питаннями та питаннями доступу до правосуддя. Типові помилки під час подання конституційних скарг. Як бачимо, Секретаріат повернув 523 скарги із 690 поданих. Такий високий відсоток нерелевантних скарг можна пояснити неповним розумінням як звичайними громадянами, так і навіть правничою спільнотою самої природи інституту конституційної скарги. Як зазначає пан Запорожець: «Основною проблемою під час подання конституційних скарг є те, що громадяни розглядають Конституційний Суд в якості міфічної червертої інстанції, якою він, звичайно, не є» . В даному випадку йдеться про те, що Конституційний Суд не переглядає саме судове рішення, він перевіряє конституційність закону, який був застосований під час його прийняття. Варто зазначити, що Центр політико-правових реформ презентував результати моніторингового звіту щодо конституційної скарги, де, зокрема, виокремлені типові помилки під час подання конституційних скарг. Так, цими помилками є: - остаточне судове рішення, на яке міститься посилання в скарзі, набуло чинності раніше 30.09.2016 р.; - конституційні скарги подаються недержавною мовою; - скарги від юридичних осіб не підписані уповноваженою особою, до них не долучені установчі документи цих юросіб; - подана не засвідчена в установленому порядку судом копія остаточного рішення суду, що його ухвалив; - невідповідність об’єкта оскарження (таким об’єктом не може бути незгода та оскарження рішень судів у системі судоустрою України, скарга на дії державних органів та їхніх посадових осіб, відповідність Конституції підзаконних актів); - відсутні конкретні положення (пункти, статті, частини) закону, що оскаржуються; - відсутнє обґрунтування оспорюваних положень (тверджень щодо неконституційності закону України, норми, яка з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнала порушення внаслідок застосовуваного закону). Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що інститут конституційної скарги ще не запрацював в Україні на повну силу. Невисока статистика поданих скарг красномовно підтверджує цю тезу. Серед найбільших проблемних аспектів реалізації конституційної скарги в Україні варто виділити проблему значної кількості недоліків під час подання скарги й проблему регламентації порядку виконання рішень Конституційного Суду, яка є, до речі, нагальною для всіх форм звернень до КСУ. Проте, незважаючи на тимчасові труднощі у застосуванні, цей правовий інститут, народжений в надрах європейського конституціоналізму, безумовно, має величезний потенціал. Якщо конституційна скарга запрацює на повну потужність, це неодмінно зменшить кількість поданих заяв до ЄСПЛ, істотно укріпивши національні системи судоустрою та захисту прав людини. Даниїл Шаров, "Українське право"
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
