Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи чи терористичної організації) не потрібне рішення органів державної влади про визнання певної діяльності терористичною. Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС, розглядаючи касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 256 КК України (сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності). Так, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 15 лютого 2017 року М. визнано винуватою в тому, що вона з метою сприяння учасникам злочинної організації встановила контакт з особою, котра знаходилась у м. Горлівці Донецької області, і передавала цій особі інформацію розвідувального характеру щодо підрозділів Збройних Сил України, розміщених у м. Торецьку та на його околицях. Хоча орган досудового розслідування пред’явив М. обвинувачення за ч.1 ст. 258-3 КК України (інше сприяння діяльності терористичній організації), суд першої інстанції перекваліфікував її дії на ч.1 ст.256 КК України (заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій шляхом надання інформації). Останній виходив, зокрема, з того, що відсутнє будь-яке рішення суду або нормативний акт, яким «ДНР» визнано терористичною організацію. З такою аргументацією погодився й Апеляційний суд Донецької області, залишивши вирок місцевого суду без змін. Однак, на думку ВС, апеляційний суд не врахував такого. Поняття терористичної організації визначено у ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (далі – Закон), а також ст. 28 КК України. Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Встановлення в кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак певної організації (наявність стійкого об’єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами тощо) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, провокації воєнного конфлікту та ін.) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. «Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.258-3 КК України не вимагається», – наголошується в постанові ВС. Поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що обставина діяльності «ДНР» як терористичної організації підтверджується заявами Верховної Ради України та її зверненнями до міжнародних організацій, національних парламентів держав світу тощо. ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
