Позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу про оголошення йому догани. Працівник зазначав, що перед оголошенням догани не отримував жодних доручень чи прохань від керівництва відповідача стосовно необхідності надання пояснень щодо причин порушення виконавської дисципліни. Також особа посилався на те, що при оголошенні догани не було враховано вимоги ч.3 ст. 149 КЗпП України, оскільки вона була винесена всього лише за прострочення термінів виконання певних документів, що не потягнуло за собою настання будь-яких негативних наслідків, також відповідачем не враховано роботу позивача за попередній період, яка виконувалась належним чином без порушень трудової дисципліни. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції зазначив, що частина друга ст. 149 КЗпП України надає право власникові вибирати вид стягнення, але зобов’язує його враховувати при цьому цілу низку факторів: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку. Ступінь тяжкості включає форму вини, хоча лише до вини і не зводиться; 2) заподіяну порушенням шкоду; 3) обставини, за яких вчинено проступок; 4) попередню роботу працівника. Працівник має право оскаржити до суду застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, посилаючись на те, що власник не врахував перелічені фактори. Але в той же час суд дійшов висновку, що оскаржити ж за цими обставинами догану неможливо, оскільки це - найменш суворий вид стягнення, який власник має право застосовувати за будь-яке порушення трудової дисципліни. А зобов'язати власника при оголошенні догани враховувати тяжкість проступку та інші обставини означало б позбавити власника права застосовувати стягнення при наявності порушення. КЦС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (постанова від 22.08.2018 у справі № 754/4355/17-ц). ВС зазначив, що при розгляді апеляційної скарги апеляційний суд обмежився посиланням на те, що частина третя статті 149 КЗпП поширюється тільки на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. При цьому, не перевірив аргументів позивача щодо неврахування роботодавцем ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника та зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зауважив, що відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани. Такий висновок викладено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц.
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
