Наявність чи відсутність вини працівника не є визначальним для припинення дії контракту

Суди неодноразово розглядали позов особи до державного підприємства, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді. Позивач зазначав, що його звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства та умов контракту, оскільки до звільнення йому не запропоновано дати пояснення, в момент звільнення не було видано трудову книжку та не проведено повний розрахунок, на момент винесення наказу було відсутнє попереднє погодження з керівником місцевої державної адміністрації, звернення мало місце лише в день звільнення. Також позивач вказував, що підстави для звільнення, передбачені контрактом, вважає відсутніми, оскільки вказана в оскаржуваному наказі заборгованість підприємства по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникла з незалежних від нього причин. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог. Суди виходили з того, що з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлення вини керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу що виключає можливість задоволення вимоги про його скасування. ВС погодився з такою позицією судів попередніх інстанцій та залишив без задоволення касаційну скаргу позивача. Частиною 3 статті 21 КзпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави передбачені контрактом. Відповідно до контракту, укладеного сторонами, керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі, за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи, тощо), а також у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків та обов'язкових платежів та невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. Судами було встановлено, що підставою для звільнення позивача за пунктом 8 статті 36 КЗпП України стали лист Управління Пенсійного фонду України та доповідна записка Департаменту взаємодії з підприємствами базових галузей. Згідно з контрактом та статутом підприємства директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за виключенням тих, що належать до компетенції Мінпромполітики. Тому ВС погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідальність за невиконання підприємством вказаного обов'язку покладається саме на керівника. А контракт встановлює вид такої відповідальності - припинення дії контракту. А висновок судів, що з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору визначальним є сам факт порушення, а наявність чи відсутність вини працівника не є визначальним для припинення дії контракту ВС визнав вірним (постанова від 30.08.2018 у справі № 463/3091/15).

Источник - http://ukrainepravo.com