Суди розглядали справу про поділ житлового будинку, виділення і визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку. Позивач зазначала, що спірний будинок було придбано її чоловіком під час їх шлюбу. До суду також звернулась третя особа із самостійними вимогами з позовом про виділ частки в натурі із спільної власності подружжя. Особа посилалась на те, що відповідач має перед нею заборгованість за договорами позики, яка стягнута судовими рішеннями, які боржник добровільно не виконує. А тому третя особа просила суд виділити їй в натурі 1/2 частку будинку з надвірними спорудами для звернення на неї стягнення. Рішенням суду першої інстанції позов про поділ майна подружжя задоволено частково та визнано, що частки осіб у житловому будинку є рівними і складають по 1/2 частці за кожним. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами, оскільки нею не доведено факту відсутності станом на день пред'явлення позову у співвласника - боржника іншого, крім спірного будинку, майна, на яке могло б бути звернено стягнення. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами та задовольнив вимоги третьої особи. Апеляційний суд послався на висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи щодо можливості розподілу в натурі спірного житлового будинку, а також на наявність заборгованості відповідача та відсутність іншого, крім спірного будинку, майна, на яке могло б бути звернено стягнення. А тому суд дійшов висновку, що на частку боржника в майні, яке є у спільній частковій власності, може бути звернуто стягнення у спосіб, визначений статтею 366 ЦК України. ВС не підтримав позицію апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі. Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу. Згідно зі статтею 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку. ВС зауважив, що кредитор може вимагати переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника щодо належної йому частки у майні лише після того, коли останній відмовився виконати вимоги про продаж своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від її придбання. А в матеріалах справи відсутні докази того, що третя особа пред'являла вимоги до відповідача про продаж належної йому частки, а він від цього відмовився, а також щодо відмови інших співвласників від придбання належної боржнику частки будинку (постанова від 05.09.2018 у справі № 554/14897/15-ц).
Источник - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
