Прокурор просив суд визнати недійсним рішення сесії сільської ради про надання в оренду Товариству земель запасу сільської ради та зобов'язати звільнити одержані за договорами оренди земельні ділянки. Прокурор зазначав, що відповідач прийняв оскаржене рішення без проведення процедури визнання спадщини відумерлою в порядку, передбаченому ст. 1277 Цивільного кодексу України, а охоронець майна не може використовувати майно для отримання прибутку на свою користь, не може зловживати своїми обов'язками. Повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, розташованою за межами населених пунктів, з 01.01.2013 належать центральним органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а саме: Головному управлінню Держгеокадастру. Суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав для задоволення позову прокурора. Суди встановили, що в оренду передаються земельні частки паї, власники яких померли, а станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, спадкоємці вказаних у додатках до договорів фізичних осіб у встановленому законом порядку не прийняли спадщини та не оформили ні права власності на земельні ділянки, ні права власності на земельні частки (паї). Суди дійшли висновку, що оскільки відповідач є органом місцевого самоврядування, який вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку та є управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації своїх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок, від нього не вимагається вчинення будь-яких інших дій, зокрема, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою. КГС ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, а доводи прокурора відхилив. Суд касаційної інстанції роз’яснив, що згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною. А відповідно до ч.6 ст.19 вказаного Закону: особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки. ВС зауважив, що у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту щодо спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, особою, яка управляє такою спадщиною є автоматично в силу закону сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, що не потребує додаткового укладення договору на управління спадщиною, при тому, що ч.1 ст.1285 ЦК встановлює, що в населених пунктах, де немає нотаріуса, - саме відповідний орган місцевого самоврядування, яким в даному випадку є відповідач, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Суд зазначив, що положення наведених ч.5 ст.4, ч.6 ст.19 Закону та ч.1 ст.1285 ЦК, зокрема, що особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є саме сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, і, що саме ця особа виступає орендодавцем такої земельної ділянки, підтверджують обґрунтованість висновків місцевого та апеляційного господарських судів, що в даному випадку не має значення, знаходиться дана земельна ділянка в межах населеного пункту чи за його межами, головне, що на території відповідної ради. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до повноважень сільської ради щодо управління спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, і згідно яких вона має право передати таку земельну ділянку в оренду саме на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. ВС роз’яснив, що за результатами подачі заяви про визнання спадщини відумерлою та прийняття відповідного рішення судом відповідач вже б діяв не відповідно до повноважень сільської ради щодо управління спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, і згідно яких вона має право передати таку земельну ділянку в оренду саме на строк, зокрема, до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, а як власник відповідного майна після набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, тобто, зовсім в іншому статусі щодо спірного майна (постанова від 08.11.2018 у справі № 914/2613/17).
Джерело - http://ukrainepravo.com
_03_03.png)
